До таких мереж відносять одну підмережу, яка через одного ISP під’єднана до Інтернет. В цій підмережі може бути багато хостів, але всі вони використовують адреси з одного діапазону. Приблизна структура такої мережі зображена на рис:
Між підмережею та каналом доступу ISP присутній шлюз, який може виконувати функції NAT та захисного екрану (firewall). Якщо шлюз виконує функції NAT, то всередині підмережі використовуються адреси з діапазону для приватного використання. Головна особливість таких мереж полягає в тому, що шлюз не керованим. В більшості випадків він є простим „пристроєм”, який використовує декілька статичних правил. Зазвичай, шлюз виготовляється і конфігурується самим ISP.
Канал доступу між мережею без явного управління та ISP може бути постійним (наприклад, xDSL), або динамічним (телефонне з’єднання або лінія ISDN). В найбільш простому випадку вся мережа без явного управління може бути представлена одним хостом, під’єднаним до ISP.
В деяких випадках шлюз може бути замінено на міст другого рівня моделі OSI. В такому випадку хост матиме прямий доступ до сервісів ISP. Для того, щоб розглянути і такі випадки, будемо вважати що хост під’єднано напряму до ISP, тобто шлюз не використовується.
В даному випадку не розглядаються мережі, які складаються з декількох підмереж. Для таких мереж повинен існувати хоча б один внутрішній маршрутизатор, який потребує обслуговування, а отже, такі мережі не можуть вважатись мережами без явного управління.
Для такого класу мереж основною вимогою при переході з IPv4 на IPv6 залишається можливість працювати з певним колом прикладних програм. Таких програм може бути дуже багато (електронна пошта, веб-сторінки, передавання файлів), проте всіх їх можна об’єднати в декілька груп в залежності від вимог, які вони вимагають від з’єднання.
На початку необхідно класифікувати такі прикладні програми по групам, а потім визначитись з кожною із груп щодо необхідності модифікації для роботи з IPv6.
Далі – “Прикладні програми“
Опубліковано на сайті: “IPv6 українською“
