РОЗРОБКА КОНЦЕПЦІЇ ПЕРЕХОДУ

В подальшому буде розглянуто механізми переходу на IPv6 с точки зору використання їх на існуючих мережах IPv4. Через те, що Інтернет це досить складна мережа, яка складається з безлічі мереж, то єдиної стратегії переходу виробити неможливо. Для кожної з частин Інтернет повинна бути своя власна стратегія, пов’язана зі стратегіями інших (зазвичай, сусідніх) мереж.
Основні вимоги до стратегій, узгоджені між собою у часі, скаладають основу концепції переходу – систему поглядів щодо питання переходу на IPv6.

Основна проблема, яка виникає при спробі аналізу можливих сценаріїв зміни протоколу мережного рівня в глобальних масштабах це неможливість проаналізувати всі варіанти. Для зменшення кількості варіантів необхідно розбивати множину розгляду на підмножини. Крім того, потрібно вводити додаткові обмеження, таким чином, щоб звести задачу переходу глобального Інтернет на протокол IPv6 до вирішення задачі переходу окремих частин мережі на IPv6.
Поступовість перехіду з IPv4 на IPv6 дозволяє розбити вісь часу на окремі періоди – фази переходу. Більше того, процес переходу окремих частин глобальної мережі на використання IPv6 не може бути синхронізовано, але маючи фіксовану кількість фаз переходу є можливість розглянути процес переходу в кожній з цих фаз.
Таким чином, існує значно менша кількість варіантів переходу на IPv6 в глобальних масштабах. Проте, навіть за такої кількості варіантів розробити концепцію переходу з IPv4 на IPv6 неможливо. Основна проблема, яка заважає цьому – істотна розбіжність у шляхах вирішення проблеми переходу для різних частин Інтернет ієрархії. Для того, щоб зрозуміти цю розбіжність необхідно розглянути структуру сучасного Інтернет.
Хоча сучасний Інтернет це складна мережа, проте в ній можна виділити наступні основні частини:
1. Магістраль. Цю частину Інтернет утворює обмежена кількість потужних операторів зв’язку, які, зазвичай, мають власні первинні мережі (мережі фізичного рівня моделі OSI), або вторинні мережі (мережі канального рівня моделі OSI). Серед таких операторів можна відокремити декілька – UUNET, AT&T, Sprint, Genuity, Level 3, Cable & Wireless. До цих мереж під’єднані маршрутизатори верхнього рівня, тобто маршрутизатори, які не мають запису про маршрут за замовчуванням, а мають записи про всі анонсовані мережі в світі. Крім маршрутизаторів операторів зв’язку до цих магістралей під’єднані також маршрутизатори великих ISP.
2. Інтернет Сервіс Провайдери (ISP). Цю частину Інтернет складають компанії, які є проміжною ланкою між користувачами і глобальним Інтернет. Мережа ISP напряму або через інші ISP приєднана до магістральної частини Інтернет (з використанням маршрутизаторів). Головне призначення ISP – це надання послуг доступу до Інтернет з використанням різноманітних технологій доступу (з’єднання через мережу з комутацією каналів, ISDN мережу, xDSL-технології, Wi-Fi, Ethernet, тощо).
3. Кінцеві користувачі. Це найбільша частина Інтернет. Саме кінцеві користувачі є основною рушійною силою розвитку Інтернет. Кінцевими користувачами є дуже велика категорія різноманітних по своєму розміру мереж – від одного хоста (домашні користувачі) до розгалудженої мережі з декількома маршрутизаторами, під’єднаними до різних провайдерів.
Цей розподіл зроблено на основі розділу Інтернет на зони впливу з точки зору управління. Зазначимо, що кожна з цих частин в плані управління є незалежною від інших, проте всі частини взаємопов’язані в плані свого призначення.
При розгляді питання механізмів переходу було висунуто низку вимог, одна з яких – незалежність в часі переходу одних частин мережі від інших. Таким чином, використовуючи вже розроблені механізми переходу, є можливість одночасного паралельного розгортання IPv6 на незалежних в плані управління частинах Інтернет.
Але перехід з IPv4 на IPv6 це достатньо довгий і тяжкий в фінансовому плані процес. Для того, щоб компанія почала розгортати IPv6 на своїй мережі, їй потрібне додаткове стимуювання. Для ISP таким стимулюванням будуть запити користувачів щодо надання IPv6-зв’язків, для магістральних операторів – запити ISP.
Багато мереж кінцевих користувачів не можуть використовувати всіх переваг глобальної мережі, оскільки не мають необхідної кількості IP адрес. Запровадження IPv6 для таких організацій – єдина можливість стати повноцінною частиною Інтернет.
Тому, перше положення концепції переходу – запровадження IPv6 слід починати на мережах кінцевих користувачів. Звичайно, без підтримки з боку ISP у вигляді префіксного призначення для мережі, використання IPv6 можливе тільки всередині мережі. Але за той час, поки використання IPv6 всередині мережі стане стабільним і потрібним, ISP вже почне розподіляти адресні префікси IPv6.
За проміжок часу між початком розгортання IPv6 на мережі користувача і на мережі ISP необхідно встигнути модифікувати ОС та прикладні програми для використання IPv6. Що стосується ОС, то ситуація дуже оптимістична:
• IP стек це частина ОС;
• Більшість сучасних ОС мають подвійний стек, а отже готові для IPv6;
• Для старіших ОС необхідні пакети оновлення.
Стосовно прикладного програмного забезпечення існує 2 підходи:
• Відкрите програмне забезпечення – будь-хто з бажаючих може внести відповідні зміни в код;
• Платне (закрите) програмне забезпечення – необхідно вимагати підтримку IPv6 від постачальника.
Для прикладу, модифікація популярної мережної гри „Quake” відбувалась всього 2 дні (написання та тестування), сумарний код мав обсяг 350Кбайт, а ці зміни були внесені до одного файлу.
Отже, друге положення концепції переходу – необхідне тестування і оновлення програмного забезпечення.
Враховуючи вимоги до механізмів переходу, а також неможливість одночасного оновлення всього програмного забезпечення, передбачається тривалий період співіснування мереж IPv4 та IPv6. Схематично цей процес зображено на рис:

Перехід від IPv4 до IPv6

Перехід від IPv4 до IPv6

Звичайно, кінцеві користувачі не є досвідченими мережними адміністраторами, а тому перехід з одного протоколу мережного рівня на інший для них  буде достатньо незрозумілим завданням. Саме тому, потрібна тісна співпраця між ISP та кінцевими користувачами, а також між магістральними операторами та ISP. Для такої співпраці необхідні чіткі правила.

Отже, третє положення концепції – розробка правил взаємодії між адміністративними частинами Інтернет в плані переходу до використання IPv6.

Таким чином, сформовані основні вимоги щодо процесу переходу з IPv4 на IPv6, чітке виконання яких і складає концепцію переходу.

Для прикладу, розглянемо використання цієї концепції для мереж без явного управління – найпростіших мереж з категорії кінцевих користувачів.

Далі – “Мережі без явного управління

Опубліковано на сайті: “IPv6 українською

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: